Щодо деяких проблем вищої освіти

І.В. Тахтамиш

Тривалий відпочинок у святкові дні березня, коли і не поїхати далеко і робити нічого до одурманення, призводить до деяких роздумів. Про освіту або, точніше, навчання у ВНЗ. Про проблеми і їх рішення.

По-перше, для багатьох молодих європейців, що шукають можливість отримати бажану посаду, кожен раз стає все необхіднішим отримати освіту, бажано університетського рівня. Хоча соціальна користь деяких університетських кваліфікацій незрозуміла, але є очевидна вигода.
По-друге, дипломовані спеціалісти всіх країн ЄС завжди заробляють більше, ніж недипломовані, але багато студентів відчувають, що їх навчання є недостатньо зумовленим і гальмується великими фінансовими ускладненнями на всіх курсах.
По-третє, у деяких державах-членах ЄС, які не впроваджують ліберальні правила прийому, існує передчасне очевидне припущення, що велика кількість студентів провалиться на екзаменах чи залишить навчання ще до закінчення курсу.
Вчетверте, у зв’язку із швидким зростанням цін на освіту, з’являється така закономірність, коли навчання комбінується з частковою працею, зростають також показники вибуття із університету.
По-п’яте, «Теорія без практики мертва, практика без теорії сліпа», – понад два століття тому, писав Іммануїл Кант. У наш час мало що змінилося, і на ринку праці завжди більше цінуються фахівці, що мають не лише глибокі знання, але і практичний досвід. Саме тому випускникам університетів, що ще доки не мають ніякого досвіду роботи, буває так складно працевлаштуватися. Як молодим і цілеспрямованим людям придбати одночасно і знання, і досвід.

І це проблема. Недостатній рівень готовності багатьох випускників закладів вищої освіти до самостійної професійної діяльності на відповідних здобутій освіті первинних посадах.

Подивимось, яке рішення є в європейських країнах, наприклад, у Великої Британії, Фінляндії, Німеччині і яке рішення пропонується у нас, в Україні (за матеріалами: https://mon.gov.ua/ua, Освіта.ua, Європейська освіта: Конвергенція та Дивергенція. [укр.]: Монографія Левченко Т.І.).
Найпомітніші зміни, які відбувалися у вищій освіті протягом останніх 10-20 років – це її надзвичайне розширення, її зростаюча інтернаціоналізація, розвиток механізмів нового керування, контроль якості та оцінювання, диференціація організаційної системи, рівнів акредитації та структури.

З середини 80-х років у кожній країні ЄС сталося дуже швидке збільшення кількості студентів, що супроводжувалося значними змінами. У Німеччині бундестаг прийняв закон про вищу школу, який передбачав інтеграцію змісту навчання в університетах і спеціалізованих вищих школах, підготовку до широкої професійної діяльності, розвиток технічного систематичного мислення, розвиток здібностей самостійного пошуку знань та вмінь, обґрунтування рішення нових проблем, підвищення ролі вищої школи і кваліфікації спеціалістів.

Концепція інтегрованої вищої школи реалізувалася у Франції шляхом включення до складу університетів технологічних і технічних інститутів і коледжів, які не давали повноцінної вищої освіти, готували в короткий термін кадри фахівців вузького профілю. Загальною тенденцією реформи вищої освіти у Франції було значне скорочення загальнотеоретичних дисциплін, щоб орієнтувати модель на вужчу спеціалізацію в межах технологічних інститутів і перших двох циклів вищої освіти.
Ці тенденції спільні для всіх країн ЄС, однак темпи зростання не були однаковими і зараз продовжують помітно відрізнятися між державами в залежності від національної специфіки ситуації.
Вища академічна освіта Великої Британії є двоступеневою. Перший ступінь – до дипломне навчання (Undergraduate education/UG), академічний курс на базі середньої освіти на присудження ступеня бакалавра. Ступінь бакалавра буває двох видів: звичайним і ступенем з відзнакою. І що цікаво, для отримання диплома звичайного ступеня вивчається значна кількість дисциплін, для ступеня бакалавра з відзнакою, глибоко вивчається обмежена кількість предметів (зазвичай, одного основного і двох-трьох допоміжних). Другий ступінь – післядипломне навчання (Postgraduate education), академічний курс на базі вищої освіти на присудження ступеня магістра, магістра філософії та доктора філософії (програма підготовки магістрів, як правило, включає формулювання основних положень (тез) дисертації та вивчення спецкурсів дисциплін, кількість яких коливається від чотирьох до десяти).

Курси вищої освіти все частіше вводяться в закладах подальшої освіти. Коледжі подальшої освіти (FE) також пропонують навчальні курси, що готують дипломованих фахівців зі ступенем. Такі курси найчастіше діють у контакті з підприємствами й установами, працівники яких відвідують їх ввечері або у вільний від роботи час. Подібна система взаємодії навчальних закладів, промисловості та комерції заохочується урядом країни.

Вища освіта була адаптована до нових потреб студентів. Її метою є професійна підготовка спеціалістів протягом усього життя. Це фундаментальне завдання в системі вищої освіти Великої Британії розв’язується у порівнянні та відповідності до світових стандартів. Це зумовлює розширення партнерства навчальних закладів з економічними структурами, розширення наукової та дослідницької діяльності, підвищення рівня фундаментальності та гуманізації освіти, що є спільним для всіх європейських країн і позитивно впливає на процеси інтеграції.

Для вищої освіти Великої Британії в останні роки характерною є посилена увага до розробки змісту освітніх програм на основі зростаючої ролі комунікаційних та інформаційних технологій, а також через поглиблення взаємозалежності між студентами, навчальними закладами, економікою, роботодавцями та державою.

Авторитет Фінляндії у сфері вищої освіти загальновизнаний у всьому світі. Система вищої освіти Фінляндії складається з двох паралельних секторів: університетів (і прирівняних до них ВНЗ) і професійних ВНЗ.

Вища освіта поділяється на університетську та технічну. В університетах акцент робиться на підготовку дослідників з фундаментальних і гуманітарних наук. Вищі технічні школи («політехи») готують фахівців із прикладних спеціальностей. В університети вступають після ліцеїв, а в «політехах» продовжують навчання близько 30-ти відсотків випускників професійних коледжів.

Для одержання ступеня бакалавра необхідно провчитися як мінімум три роки, при цьому пройти базові курси та курси середнього рівня з основної спеціальності, уключаючи написання дипломної роботи на звання бакалавра, курси з одної або декількох неосновних спеціальностей, курси іноземних мов. Для ступеня магістра потрібно не менше п’яти років навчання з повної програми (або двох років після присвоєння ступеня бакалавра), що включає курси вищого рівня й дипломну роботу магістра наук.

Забезпечення програми навчання обчислюється в отриманих залікових балах – так званих навчальних тижнях, причому один такий бал нараховується за приблизно 40 годин роботи. Один семестр, пройдений за повним навчальним розкладом, звичайно оцінюється у 15-20 навчальних тижнів. Для одержання ступеня бакалавра потрібно як мінімум 120 залікових балів, ступінь магістра припускає виконання 160-180-ти навчальних тижнів.

Сучасна система прикладної освіти Фінляндії сформувалася в середині 90-х років у відповідь на зростаючий попит на вищу освіту. Головним пунктом реформи було створення в усіх регіонах країни більших «політехів», під дахом яких стали працювати й багато професійних коледжів. Це викликано не тільки необхідністю укрупнювати навчальні заклади. Ціль обох рівнів професійної освіти – одержати навички практичної роботи.

Навчальні програми інститутів мають тісний зв’язок із практичними спеціальностями у виробничій та невиробничій сферах, насамперед на регіональному рівні. Дипломні вимоги цих ВНЗ покликані швидко реагувати на постійні зміни, що відбуваються на споживчому ринку, визначають прикладний характер професійної підготовки і формують у випускників необхідну кваліфікацію сучасного дипломованого фахівця. В інститутах ведуться також і наукові дослідження, які носять лише прикладний та практичний характер.

Реформа виходила з бажання забезпечити розвиток вищої освіти саме за рахунок професійних ВНЗ. Навчання орієнтоване переважно на практичний аспект діяльності. Більшість із них – це багатогалузеві навчальні заклади, освітня та наукова діяльність яких тісно пов’язана з діловим життям конкретного регіону. У навчальні програми обов’язково входить професійно-трудова практика. По закінченні майже чотирирічного навчання випускники одержують науковий ступінь бакалавра в обраній галузі та прекрасну професійну підготовку. Саме тому фінські підприємства завжди із задоволенням приймають їх на роботу.

На даний час в вузах Німеччини паралельно співіснують дві структури навчання: дворівнева система бакалавр – магістр, а також традиційні навчальні програми з отриманням диплома (спеціаліста) або магістра (Magister Artium) – свідоцтво про успішно закінчений курс із гуманітарних та соціальних наук.

Бакалавр (Bachelor) – перший диплом, що дає право на професійну діяльність. Тривалість навчання складає 3-4 роки, для допуску необхідний атестат про закінчену середню освіту (Abitur). Для отримання ступеня бакалавра необхідно набрати, в залежності від навчального плану від 180 до 240 кредитних одиниць. Бакалаврат дає базові знання за фахом і методичні навички, а також широку професійну орієнтацію. Магістр (Master) – другий диплом після 1-2 років навчання (60-120 кредитних одиниць). Початок навчання або відразу після бакалаврату, або після декількох років професійної діяльності. У магістратурі акцент робиться на більш глибоку спеціалізацію та на наукову роботу. Магістратура, як і диплом спеціаліста є передумовою для допуску до аспірантури.

Цікаві традиційні навчальні програми – традиційна форма навчання, яка завершується дипломною роботою, а також письмовими та усними іспитами на диплом (Diplom). Поділяється на два цикли навчання: початковий (Grundstudium) і основний (Hauptstudium). Початковий триває в середньому 4 семестри (2 навчальних роки) і закінчується здачею проміжних іспитів (Diplom-Vorprufung, Zwischenprüfung). Успішне складання цих іспитів дає студентові право продовжувати навчання у Німеччині на другому ступені, тобто перейти на основний цикл навчання, що передбачає поглиблене вивчення дисциплін спеціалізації, триває зазвичай ще 5 семестрів і закінчується випускними іспитами на отримання диплома (Diplom).

Спеціалізовані ВНЗ випускають понад 70 % німецьких інженерів, до половини фахівців у галузі інформатики, у сфері організації виробництва, економістів. Ці вузи відрізняються укороченим циклом навчання, включають теоретичну підготовку протягом трьох років і рік практичної роботи. Навчання в них максимально наближені до практики, всі викладачі обов’язково мають професійний досвід і тісні зв’язки з промисловими фірмами. Система обліку успішності студентів вимірюється в семестрових тижневих годинах. За 4 роки виходить 150-160 семестрових годин.

Для вступу до закладів вищої освіти для деяких напрямів вищої інженерної освіти від вступників вимагають певного терміну роботи на виробництві. Існує також можливість вступу до ВНЗ без формального атестата на основі конкурсних екзаменів та обов’язкового певного стажу роботи за даною спеціальністю.

Національна система освіти в Україні має багаторічний досвід поєднання роботи з навчанням як у форматі здобуття освіти за вечірньою або заочною формою навчання, так і у форматі практичної підготовки здобувачів вищої освіти денної форми навчання на реальних робочих місцях.

У період ринкової трансформації економіки та масовізації вищої освіти відбулось знецінення традицій практичної підготовки здобувачів освіти, поширились імітація та фальсифікація практики, чимало організацій взагалі відмовились працювати зі студентами, посилаючись на збереження комерційної таємниці або складні конкурентні обставини. Позитивні приклади останнього десятиліття нерозривно пов’язані з розвитком великих корпорацій, браком підготовлених вітчизняних фахівців з сучасним мисленням для досягнення їх бізнес-цілей та початком реального усвідомлення соціальної відповідальності бізнесу.

Впродовж тривалого часу важливими демпферами, які обмежують гостроту проблеми, є:

– робота випускників закладів освіти не за фахом (і тоді взагалі неможливо сформулювати критерії готовності до самостійної професійної діяльності)

– здобуття надмірної для певного робочого місця формальної кваліфікації (широко розповсюджені ситуації, коли молодший спеціаліст працює на робітничій посаді, бакалавр виконує характерні для молодшого спеціаліста функції, магістр або спеціаліст працюють там, де було б достатньо бакалавра, що дозволяє компенсувати брак виробничих навичок за рахунок більш високого рівня соціальної адаптації).

В листопаді 2017 року в рамках громадського обговорення на сайті   МОНУ було представлено Концепцію підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти. Проект Концепції є узагальненням адаптації міжнародного досвіду дуальної форми здобуття освіти, яка спрямована на поглиблення співпраці закладів освіти з роботодавцями, підвищення їх ролі в формуванні освітніх програм та навчальних планів, подолання розриву між теоретичною підготовкою та вимогами ринку праці до випускників.

На даний час є звіт за результатами громадського обговорення, що включає зауваження і пропозиції від зацікавлених сторін, у тому числі закладів освіти різного рівня, Федерації роботодавців України.

У Концепції передбачається встановлення рівноправного партнерства закладів вищої, фахової передвищої, професійно-технічної (професійної) освіти, роботодавців та здобувачів освіти з метою набуття останніми досвіду практичного застосування компетентностей та їх адаптація в умовах реальної професійної діяльності. Важливо відрізняти дуальне навчання від традиційного проходження практики студентами.

Водночас, дуальна форма здобуття освіти не повинна абсолютизуватись. Слід розуміти межі, в яких дуальна форма здобуття освіти є ефективною.  Крім того, дуальна освіта спрямовується лише на адаптацію здобувача освіти до першого робочого місця, що відповідає кваліфікації, яку він здобуває.

Отже, пропонується взагалі:

заклад освіти забезпечує теоретичну підготовку, цілісність освітньої програми навчання та відповідність стандартам освіти, несе відповідальність за якість підготовки здобувачів освіти;

роботодавець надає робоче місце здобувачу освіти на підприємстві, в установах чи організації, що може передбачати грошову винагороду (оплату праці) на умовах договору;

здобувач освіти має відповідально ставитися до виконання  навчального плану згідно з графіком навчального процесу відповідно до цілей та завдань навчання на робочому місці; дотримується положень корпоративної політики підприємства, зокрема щодо конфіденційності інформації.

В Концепції чітко виписані критерії досягнення результатів для закладів освіти, здобувачів освіти та роботодавців.

Завдання, що досягаються шляхом реалізації Концепції, є:

– зміцнення та удосконалення практичної складової освітнього процесу із збереженням достатнього рівня теоретичної підготовки;

– забезпечення взаємозв’язку, взаємопроникнення та взаємовпливу різних систем (наука і освіта, наука і виробництво чи громадський сектор), для впровадження важливих змін, спрямованих на підвищення якості освіти;

– підвищення якості підготовки фахівців відповідно до реальних вимог  ринку праці та забезпечення національної економіки кваліфікованими фахівцями;

– посилення ролі роботодавців та фахових об’єднань у системі підготовки кваліфікованих кадрів: від формування змісту освітніх програм до оцінювання результатів навчання;

– модернізація змісту освіти з метою приведення їх у відповідність до сучасного змісту професійної діяльності;

– підвищення рівня конкурентоздатності випускників закладів освіти в умовах глобалізації та сприяння росту рівня зайнятості молоді;

– скорочення періоду адаптації випускників до професійної діяльності;

– підвищення мотивації здобувачів освіти до навчання.

Для реалізації положень Концепції передбачено розробку плану заходів на 2018-2022 роки.

ІІ етап реалізації Концепції передбачає розроблення типових моделей дуальної форми здобуття освіти у закладах вищої освіти. Пілотування моделей. Оцінка ефективності. 2019-2020 роки.

На мою думку, можливо і нам, ДВНЗ «ПДТУ», зокрема металургійному факультету прийняти участь в пілотному проекті.

А молоді люди, які візьмуть участь у проекті(ах), зможуть отримати оплату їх праці; поліпшити знання; відпрацювати навички в реальному середовищі; отримати досвід роботи у металургійній компанії, а також відповідний запис в резюме; отримати характеристику з місця стажування, яке зможе допомогти в майбутньому працевлаштуванні; придбати корисні ділові зв’язки. Безумовно, зв’язок між освітою та професійною підготовкою людини є гарантією отримання і робочого місця і високої заробітної плати.